Стаття «5 отличий между стрельбой на соревнованиях и в бою» – чудовий приклад того, як в правильну обгортку упаковано сумнівний вміст, а очевидно правильні твердження через пересмикування призводять до упередженого і хибного висновку.

Першою ж аналогією, яка прийшла на думку після прочитання цієї статті – порівняння переваг домашньої їжі з ресторанною, яке закінчується висновком про те, що харчування в ресторані має право на життя, але не є корисним для людського організму (я не про фаст-фуд, звичайно).

Складається таке враження, що автора статті дискваліфікували зі змагань IDPA та 3-Gun, що його дуже образило.

Можливо, я б взагалі не придав особливого значення цій статті, якби не те, що схожі аргументи вже неодноразово озвучувалися з боку новоявлених в Україні курсів з вогневої підготовки на кшталт «Стань бійцем спецназу за 8 годин. Дорого».

Так от, особисто я вважаю, що в тому, що стосується техніки і моторики прицілювання, виконання пострілу, маніпуляцій зі зброєю, базових стрілецьких навиків, немає жодної різниці між спортивною динамічною стрільбою, самооборонною стрільбою чи застосуванням зброї в бою.

В бою, спорті та самозахисті відмінними є умови застосування зброї, завдання, які стоять перед стрільцем та можливі наслідки неефективного ведення вогню. Якщо в першому випадку необхідно спочатку зайняти вигідну, але при цьому захищену позицію за укриттям, а потім виявити і ідентифікувати цілі і відпрацювати по них, виконавши бойове завдання, то в другому потребується ідеальна комбінація швидкості стрільби та точності ведення вогню для досягнення найкращого результату, а в третьому – оцінка загрози, точна ідентифікація цілі, і за потреби максимально швидка її нейтралізація.

Порівняйте – «швидко зайняти вигідну і зручну позицію» в спорті і «швидко зайняти вигідну і безпечну позицію» в бою – в основі лежить «швидко зайняти позицію», а от специфіка цієї позиції визначається вже умовами застосування зброї.

В основі будь якого застосування зброї лежить один спільний фундамент — індивідуальне володіння зброєю і власним тілом під час стрільби на максимально високому, доведеному до автоматизму рівні.

Новомодне останнім часом слово «тактика» — це не про стрільбу. Це певна послідовність дій відповідно до задач і ситуації. Своя тактика навіть в спорті є.

А техніка стрільби — вона єдина. І основою техніки є теоретичні знання, розуміння процесу і рухові навички, які напрацьовуються багаторазовим повторенням до автоматизму на рівні м’язової пам’яті.

Як вже неодноразово було сказано, в ситуації стресу спрацюють тільки ті навички, які доведені до автоматизму і підсвідомого виконання. Якщо ви не вмієте швидко та точно влучати в ціль, то найкращою тактикою буде схватися в захищеному бункері і перечекати.

Автор статті «5 відмінностей…», до речі, забув про такий необхідний і життєво важливий навичок, як усунення затримок при стрільбі. А до цього теж потрібно бути готовим. І якщо спортсмена підганяє таймер, бійця – можлива смертельна загроза, то хто змусить пересічного стрільця, який тримається осторонь будь-яких змагань, відпрацьовувати швидке усунення затримок? Добре, якщо цей стрілець має потрібну клепку в голові або можливість займатися в адекватного інструктора. А якщо ні? Хай, краще, позмагається тоді і зрозуміє свої слабкі місця, ніж виявить їх під час відбиття нападу.

Так само автор забув про такі речі, як «Muzzle control» і «Trigger control» (контроль напрямку дульного зрізу та контроль спускового гачка) – в спорті, через високу швидкість виконання вправ, ці навички доводяться до підсвідомого рівня, хоча санкція за їх порушення неприємна, але не містить загрози – дискваліфікація зі змагань. А от в життєвій ситуації можлива санкція за порушення цих правил – це випадковий постріл з імовірними смертельними наслідками. А хто дискваліфікує стрільця, який просто тренується сам для себе на стрільбищі?

Я займаюся спортивною динамічною стрільбою впродовж багатьох років, і більш ніж впевнений, що навіть якщо за певних обставин мені доведеться спрямувати ствол зарядженої зброї собі в руку чи ногу, то палець в цей момент точно не буде знаходитися на спусковому гачку.

Також, не слід забувати, що бій – це командна гра, а застосування зброї при самообороні – індивідуальна робота, як і спортивна стрільба.

І ще важливий момент, — елемент змагальності в процесі підготовки стрільця відіграє вкрай важливу мотивуючу роль. Бажання порівняти свої результати з іншими – це нормальне бажання переважної більшості людей, тому змагання, як стимулятор до самовдосконалення, повинні бути в арсеналі інструктора з вогневої підготовки. Влучний постріл за 1 секунду – це достатньо швидко, чи можна краще? Поки не порівняєш з кимось іншим – не зрозумієш.

Резюмуючи. Спортивні змагання – це корисне доповнення до будь-якої системи підготовки стрільця, це перевірка ступеню засвоєння навичок та володіння стрілецькою технікою в комфортних умовах, але під впливом специфічного стресу. І саме тому, змагання з різних динамічних стрілецьких дисциплін є популярними серед поліцейських і військових у всьому світі.

В Україні вже зараз вибір подібних динамічних стрілецьких дисциплін надзвичайно широкий — IPSC, IDPA, UFPS, 2-Gun, 3-Gun, різновиди дуельної стрільби. І з кожним роком їх кількість зростає.

Автор

Владислав Збаранський

Президент ССК "Практика", Віце-президент Федерації практичної стрільби України, Майстер спорту України з практичної стрільби, спортивний тренер та суддя Федерації Практичної Стрільби України, член Міжнародної асоціації стрілецького багатоборства «3-Gun Nation»